Перейти до основного вмісту

Щоденник життя...


Пролог
Я той, хто вивчив простори тайги та вполював  там не одну жабу. Мене сміло називають корінним жителем Північної Америки. Також я можу похизуватись вмінням плавати не гірше, ніж собака.
Для детальніших подробиць пропоную Вам невеличку історію моїх буднів.
День 1
Оскільки я веду нічний спосіб життя, мій день не є такий насичений та цікавий.
Зазвичай я проводжу вільний час в дуплі, але сьогодні мені хотілося здійснювати шалені вчинки . Я дуже вправний альпініст і завдяки цьому можу спускатися з дерева головою вперед або навіть лазити по горизонтальних гілках, висячи на них вниз спиною. Але тільки коли настали сутінки, в мене почався «мисливський час». Перед цим я обійшов свою територію, а потім залюбки вполював кілька дрібних рибин, крабів та слимаків. У цьому мені допоміг відмінний нічний зір та гострий слух.
День 2
Все ж я втомився вчора, тому сьогодні вирішив відпочити. Поводився, як справжній ледар. Не рив собі нору, а ще й скористався чужою.
Моє хобі – хитрувати! Обожнюю обдурювати, заводити в пастку, стягувати що-небудь, що погано лежить.
Мені вдалось заманити хижака на тоненький річковий лід і там йому вже точно смерть!
День 3
Окрім того, що я багато полюю, ще й намагаюсь виживати та зберігати популяцію, успішно розмножуючись. Цього року я став батьком чотирьох дитинчат. Всі вони наділені красивим хутром та пухнастими хвостиками із білими та чорними кільцями.
Я вирізняюсь неабиякою допитливістю. Сьогодні хапав своїми довгими пазуристими пальцями все, що зустрічалось на шляху. Люди навіть подумали, що я мив свою здобич, але ж мені просто дуже цікаво вивчати все, що потрапляє в лапки.
Опісля я трохи попоїв фруктів, горіхів, жолудів та почимчикував зустрічати схід сонця.
P.S. якщо Ви не здогадались, що я за звір, то даю останній шанс: мені не потрібно маскувати мордочку, щоб вчинити щось лихе, бо я завжди в ролі лісового бандита.


Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Відгук на твір мистецтва "Фільм Аватар"

Декілька років назад, світу було представлено новий фантастичний фільм під назвою «Аватар». Продюсером та режисером цього фільму є канадський кінорежисер Джеймс Камерон, відомий своїм попереднім фільмом «Титанік». Нагадаю що фільм «Титанік», знятий у 1997 році, є класикою світового кіно.Сценарій фільму «Аватар» Джеймс написав ще давно, але вирішив зняти фільм лише зараз, оскільки тоді не було технологій, які змогли би зробити фільм таким, яким його уявляв собі режисер. Дивився я цей фільм у  кінотеатрі , у 3D-окулярах, що перетворювали плоске зображення на реальність. Спец-ефекти були неймовірними й переносили мене у той світ. Але мене більш вразили події які відбуваються у фільмі. Дія розгортається на планеті Пандора, де люди розгорнули свою військову базу, щоб добувати надзвичайно дорогий мінерал Анобтаній. Але їхня діяльність шкодить навколишньому середовищу, що призводить до конфлікту з На’ві – розумними мешканцями Пандори, що схожі на людей. Вони більше людей заввишки, мають с

"Втеча з Шоушенка" - мій відгук на фільм

Цей фільм я побачив ще десь 1-2 роки тому назад, але він настільки міцно закарбувався в моїй пам'яті і я настільки часто передивлявся його, що вирішив сьогодні написати відгук про фільм. «Втеча з Шоушенка» - це просто шедевр, після його перегляду я ще декілька днів не міг повністю повернутися до реальності, адже емоції переповнювали мене. Він відноситься до виду фільмів, які дивишся, не натискаючи на паузу, без попкорну, чаю та пива, щоб не пропустити жодної секунди, де висловлювання, рідкісні, але точні, впиваються в мозок і змушують інакше дивитися на світ. «Втеча з Шоушенка» - це та висота, яка нинішнім режисерам навіть і не снилася. Цей фільм змусив переосмислити життя і погляди на час... Як довго можуть тривати 5 хвилин? А два місяці в карцері? А 20 років за гратами? Наскільки Енді Дюфрейн прагнув вижити? Якщо судити по 100-бальній системі, то на всі сто. Енді Дюфрейн є чудовим прикладом завзятості, терпіння і стійкості, адже він жив надією. Скільки таких людей з непохитною

Проблема спорту в Україні

            Чи потрібно взагалі сьогодні говорити про спорт і реформування української спортивної системи? Наскільки це актуально тоді, коли Україна переживає великі політичні й економічні труднощі і веде війну?              На мій погляд, безумовно, потрібно — і, як мінімум, з двох причин. По-перше, спорт — це змагальна діяльність, організована за правилами чесного суперництва. А конкуренція за правилами — основа демократії. І як такий спорт об'єктивно несе в собі потенціал побудови громадянського суспільства, горизонтальних суспільних взаємозв'язків. Тобто того, що необхідне Україні, аби стати європейською державою. А по-друге, реформа спорту потребує мінімальної витрати коштів і часу, порівняно з вирішенням інших соціальних проблем. І вона може стати моделлю, успішним зразком перетворень, які зроблять нашу країну повноцінним членом європейської спільноти.            Говорячи про спорт, слід розділити спорт вищих досягнень і масовий спорт. Два ці напрями відповідають де