Щоденник сліпої людини

День 1

Я прокидаюся о 7:00. Зарядка, вмивання та сніданок – обов’язкові ранкові атрибути. Телефон завжди при мені бо як же  “месенджери” “вайбери” та “фейсбуки”? Вам дивно? Насправді програмісти вже давно створили спеціальні програми для людей з обмеженими можливостями, тому я впевнено використовую це для своїх повсякденних справ.

У місті орієнтуюсь непогано, з цим мені допомагає тростина і добрий слух. Інколи прошу допомоги в інших , бо це не лише швидкий спосіб дістатися до певної місцевості, але й завести нове знайомство та просто поговорити.

З навчанням в університеті досить легко. Я відвідую лекції, конспекти записую на нетбук сліпим набором. У одному вусі у мене навушник, аби я чув, чи  всі букви прописуються .

День 2

Свої будні намагаюсь  урізноманітнювати курсами іспанської мовита читанням. Часто слухаю аудіокниги або запускаю комп’ютерну озвучку тексту. Тому читання приносить мені найбільше задоволення ніж будь-яка інша справа.

У вільний час займаюсь перекладацькою діяльністю. Як виявилось, це не лише розвиває мої творчі здібності, але приносить чималий прибуток.

Вечори завжди проходять доволі весело. Я по-справжньому  розслабляюсь, коли гуляю з друзями чи іду з братом в басейн. Мені навіть клуби сподобались, адже там я зовсім не комплексую  і відриваюся  сповна.

День 3

Погуляли та й годі! Треба братися до роботи. Я люблю чистоту і намагаюсь стежити за порядком. Часто протираю пилюку та підмітаю. Уявляєте, користуватись пральною машинкою я теж вмію! Навіть мию підлогу та вдало куховарю.

Після такого трудового дня хочеться спокою та умиротворення . Саме тому я взяв із притулку кота. Люблю коли він улягається клубочком в мене на грудях і тихо муркоче. З ним я почуваю себе у безпеці, і на душі вже й не так самотньо.

Обмеження лише в нашій голові!